Офіційний сайт Новосанжарської районної ради  |   39300, смт. Нові Санжари, вул. Центральна, 23   |   тел. 3-25-30, тел/факс 3-14-09
E-mail:
Прийом громадян    |    "Світлиця"    |    Новини    |    Фотогалереї    |    Контакти

• Завантажити декларацію про доходи




Ми в соціальних мережах:



Історія

Кожен куточок мальовничого Полтавського краю відрізняється своєю самобутністю, але Новосанжарщина посідає особливе місце, адже наша природа надихає на створення шедеврів, земля щедро дарує свої численні багатства, а вода лікує.

Новосанжарщина – стародавній край, перлина Полтавщини, яка завжди вирізнялася щирістю, гостинністю і працьовитістю людей, мальовничими і затишними селами колоритною, самобутністю звичаїв, давньою історією поселень.

За свідченнями археологів, заселення на території району почалися у глибоку давнину. На березі Ворскли знайдені рештки поселень доби неоліту, скіфів та сарматські поховання. Вже в 1653 році у «Розпису» міст і містечок Війська Запорізького згадується слобідка Нові Санжари у складі Полтавського полку.

Наш край славиться своїми родючими чорноземами, на яких споконвіку трудилися невтомні хлібороби, повсякчас готові стати на захист рідної землі. Звідси пішло у світ багато талановитих, незборимих духом і силою визначних земляків, щоб прославити Україну вагомими здобутками у літературі, мистецтві, спорті. І пам’ять про них залишається незгасною.

7 березня 1923 року була прийнята постанова про адміністративно-територіальний поділ Полтавської губернії. Ліквідовувалися повіти та волості, створювалися округи та райони. Саме до Полтавського округу увійшов Новосанжарський район, який утворився із Новосанжарівської, Клюсівсько–Зачепилівської, Кустолівської і Великокобеляцької волостей Кобеляцького повіту. На той час кількість сільських рад було скорочено з 19-ти до 10-ти. Площа складала 389 кв. верст, а населення – 32 тисячі 215 чоловік.

У 1923 році почало поступово відроджуватися народне господарство. У Нових Санжарах одними з перших на території Полтавського округу були створені артілі кооперативно-промислового виробництва «Червоний швець» та «Червоне проміння». Відбувалися зміни і в сільському господарстві, але насилля над селянами, які здійснювалися під час проведення так званої «суцільної колективізації» і розкуркулення завдали величезного лиха жителям Новосанжарського району. Масова колективізація в районі відбулася в 1930 році. Тоді одних судили, інших масово виселяли до Сибіру. Люди бідували, голодували.

Пізніше, 16-й з’їзд партії звернув увагу на необхідність посилення сільрад. Внаслідок цього, 3 лютого 1931 року було реорганізовано райони. Після чого Малоперещепинський район увійшов до складу Новосанжарського. Відповідно до постанови Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету від 9 лютого 1932 року, Полтавська область була ліквідована. Тоді Новосанжарський район увійшов до складу Харківської області. Особливо важкими були 1932-1933 рік. Голод забрав життя тисяч новосанжарців. Аби врятуватися, селяни тікали в міста та на шахти Донбасу. Та, незважаючи на всі лихоліття і труднощі, народ будував нове життя. 22 вересня 1937 року Полтавська область була знову утворена. До її складу увійшли міста і райони Харківської та Київської областей, у тому числі і Новосанжарський район.

З вересня-жовтня 1941 року до вересня-листопада 1943 року Полтавщина була тимчасово окупована німецько-фашистськими загарбниками, і поділена на 12 округів, до складу яких увійшов і наш район. Зокрема, 16 вересня 1941 року фашисти захопили Нові Санжари. Тисячі жителів району – бійців і командирів – самовіддано билися з ворогом на фронтах Великої Вітчизняної війни. Сотні з них за бойові подвиги нагороджені орденами та медалями.

Після визволення Новосанжарщини 23 вересня 1943 року, життя входило в мирну колію. Тисячі сімей перебралися із землянок у власні щойно збудовані будинки, вже до весни 1945 року було відновлено роботу маслозаводу, млину, харчкомбінату, промартілі ім. Халтуріна та «Червоного проміння». Відкривалися школи, лікувальні заклади, промислові підприємства. У 1943 році, після визволення від фашистських загарбників, у складі території Полтавської області залишилися 44 довоєнних районів, у тому числі і Новосанжарський.

Указом Президії Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки від 30 грудня 1962 року «Про укрупнення сільських районів Української РСР» було укрупнено сільські райони республіки до розмірів територій виробничих колгоспно-радгоспних управлінь. Внаслідок цього Новосанжарський район увійшов до складу Полтавського, за винятком Великокобелячківської, Горобцівської і Стовбинодолинської сільських рад, які відійшли до Решетилівського району.

Проте надмірне укрупнення районів не дало бажаних результатів, тому Президія Верховної Ради 4 січня 1965 року постановила внести зміни в адміністративне районування республіки. У складі Полтавській області було затверджено 19 районів, п’ять з яких – новоутворені. До Новосанжарського, зокрема, увійшли Новосанжарська селищна і Великокобелячківська, Великосолонцівська, Горобцівська, Драбинівська, Крутобалківська, Кунцівська, Кустолівська, Кустолово-Суходільська, Лелюхівська, Малокобелячківська, Малоперещепинська, Полузірська, Решетниківська, Руденківська та Стовбино¬-Долинська сільські ради Полтавського району, Малонехворощанська сільрада Карлівського району та Канавська, Маячківська, Нехворощанська, Соколово-Балківська та Сухомаячківська сільські ради Кобеляцького району. Указом Президії Верховної Ради республіки 8 грудня 1966 року у Полтавській області утворено ще 6 районів, у зв’язку з чим Кустолово-Суходільська та Малонехворощанська сільські ради відійшли до складу Машівського району. Пізніше були утворені й інші сільські ради, які нині входять у склад Новосанжарщини.

Перший голова Новосанжарського райвиконкому – ЛІЗІН Ілля Іванович. У різний час районну раду очолювали: ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ Павло Гнатович, ГАК Іван Степанович, ГОЛЬДМАН Давид Маркович, ГУРІНЕНКО Дмитро, ДАВИДЕНКО Валентин Дмитрович, ДРОБОТЕНКО Богдан Павлович, ЛЕБЕДИН Юрій Якович, МОКЛЯК Анатолій Павлович, ОЛЕНИЧ Петро Васильович, ОЛІЙНИК Петро Антонович, ПЕТРУШКО Володимир Іванович, ПОРОХ Віра Іванівна, СКУБІЙ Геннадій Іванович, ШУЛЬГА Володимир Іванович, ЛЕВИЦЬКИЙ Володимир Іванович. Нинішній голова Новосанжарської районної ради – СУПРУН Геннадій Іванович.

У перші роки існування району сільські ради очолювали:

У БРЕДУНАХ – Бредун Іван Григорович, Сулима Самійло Порфирович.
У ВЕЛИКОМУ КОБЕЛЯЧКУ – Ярмола Петро Юхимович, Ященко Андріян Павлович.
У ВЕЛИКИХ СОЛОНЦЯХ – Дерев’янко Федір Григорович, Карапиш Тимофій Михайлович.
У ДЕРКАЧІВЦІ – Павелко Антон Михайлович, Рубан Андрій Якович.
У ДРАБИНІВЦІ – Картавий Сергій Кирилович, Яценко Степан Якович.
У ЗАЧЕПИЛІВЦІ – Омельченко Яків Федорович.
У КЛЮСІВЦІ – Берлименко Василь Андрійович, Куць Федір Семенович, Рудь Федір Омелянович, Шаповал Антон Савич.
У КРУТІЙ БАВЛЦІ – Карнаух Федір Миколайович, Кушнір Максим Іванович.
У КУНЦЕВОМУ – Гета Деміод Іванович, Давиденко Іван Якович, Крилевський Дмитро Олексійович.
У КУСТОЛОВОМУ – Іщенко Йосип Іванович.
У ЛЕЛЮХІВЦІ – Брижань Іван Костянтинович, Гусак Павло Сергійович, Яценко Семен Антонович.
У МАЛІЙ ПЕРЕЩЕПИНІ – Зайцев Антон Несторович, Парасочка Василь Григорович.
У МАЛОМУ КОБЕЛЯЧКУ – Васюта Макар Олександрович, Клюшник Дмитро Семенович, Тарасенко Потап Лукич, Ульянич Яків Григорович, Шевченко Микола Іванович.
У НОВИХ САНЖАРАХ – Коба Григорій Петрович, Кузурман Митрофан Антонович.
У ПИСАРІВЦІ – Материнко Іван Андрійович.
У ПОЛУЗІР’Ї – Гергель Яків Прохорович, Івашина Ананій Захарович.
У СТАРИХ САНЖАРАХ – Яременко Пантелеймон Семенович.
У СТОВБИНІЙ ДОЛИНІ – Давиденко Іван Федотович, Чмир Опанас Денисович.
У СУПРОТИВНІЙ БАЛЦІ – Гужва Гордій Васильович, Пасішний Степан Іванович.
У СУХІЙ МАЯЧЦІ – Герасименко Іваа Андрійович, Мирошниченко Петро Якимович.

23 березня 1926 року членами Новосанжарського райвиконкому (депутатами районної ради) були обрані: БАТИР Іван, БУРДА Никанор, ВОЛКОВ Дмитро, ГОЛЬДМАН Давид, ДЕРЕВ’ЯНКО Федір, КАРАПИШ Тимофій, КАРЯКА, КАЧАНОВА Надія, КОЛІСНИК Іван, КУРИЛО, КУШНІРЕНКО Олександр, ЛЕЛЮХ Василь, ЛУЧНИК Карпо, НЕСТЕРЕНКО Іван, НЕЧИПОРЕНКО Петро, НІКОЛЕНКО Олексій, ОМЕЛЬЧЕНКО Яків, ОРІХІВСЬКИЙ Григорій, ПАРАСОЧКА Федір, ПАСІШНИЙ Степан, РУДЬ Марія, САЛИВОН Петро, СЕМИВОЛОС Юхим, ЧЕРНУХА Андрій, ЮРКО Іван.

Золотими літерами в історію району вписані імена 12-ти Героїв Радянського Союзу: Безверхий Олексій Гнатович (Андріївна), Ворітник Степан Григорович (Нехвороща), Гавриш Іван Єгорович (Лелюхівка), Горбенко Іван Тихонович (Пологи-Низ), Дігтярьов Володимир Арсенійович (Драбинівка), Кибкало Михайло Мусійович (Мар’янівка), Науменко Віктор Петрович (Писарівка), Пасько Олексій Панасович (Нові Санжари), П’ятенко Іван Маркович (Зачепилівка), Пономаренко Петро Андрійович (Мала Перещепина). Козка Іван Феодосійович (Лисівка) та Герасименко Андрій Федорович (Мала Перещепина) – повні кавалери орденів Слави.

Новосанжарщина пишається своїми земляками – 18-ма Героями Соціалістичної праці: Бровко Олена Кузьмівна (Лисівка), Бровко Павло Федорович (Лисівка), Водолага Лука Сергійович (Нехвороща), Грицай Євдокія Павлівна (Нехвороща), Демченко Марія Миколаївна (Лисівка), Деркач Марина Юхимівна (Крута Балка), Дранко Марія Родіонівна (Лисівка), Заїка Катерина Агафонівна (Маячка), Коваленко Олександр Власович (Світлівщина) – двічі Герой Соціалістичної Праці, Корнієнко Уляна Трохимівна (Нехвороща), Крупка Ілля Захарович (Лисівка), Миненко Микола Іванович (Писарівка), Одноволик Наталія Іванівна (Нехвороща), Сафронова Катерина Григорівна (Рекунівка), Суковенко Марія Петрівна (Нехвороща), Харченко Потап Лукич (Нехвороща), Харченко Софія Максимівна (Нехвороща) і Валко Петро Карпович (Кустолово Суходолка).

Жителі району горді з того, що поміж їх земляків є Герой України – великий поет сучасності та громадський, державний, політичний діяч Борис Олійник. В усі часи новосанжарці своєю невтомною і наполегливою працею розбудовували та примножували трудові здобутки району. З нагоди 20-ої річниці Перемоги в усіх селах району споруджено Обеліски Слави, де увіковічено імена земляків, які не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної війни.

В усі часи основою економіки району було і залишається сільське господарство. На всю Україну славилися наші господарства: Малокобелячківський «Маяк Комунізму» (голова Микола Панасенко), Старосанжарська «Червона Зірка» (голова Володимир Косяк), Соколовобалківський колгосп ім. Шевченка (голова Борис Шерстюк), Шедіївський колгосп ім. Горького (голова Микола Крикля).

За роки незалежності район знову пройшов нелегкий шлях розбудови та розвитку. Однак з часом, нові потужні агроформування та малі, але успішні сільськогосподарські підприємства почали обробляти колишні колгоспні поля, відбудовувати напівзруйновані приміщення, забезпечувати робочими місцями та високою заробітною платнею чималу кількість людей. В район прийшли потужні інвестори, що також роблять вагомий внесок в соціально-економічний розвиток Новосанжарщини. Завдяки СП «Полтавська газонафтова компанія» та об’єднанню «Чиста Криниця» район займає ІІ місце в області за розміром середньомісячної заробітної плати. Найбільший в Україні розмір орендної плати за землю також в місцевих агроформуваннях.

У 2013 році Новосанжарщина відзначила своє 90-річчя. Район успішно розвивається і займає лідируючі позиції в області. В населених пунктах проводиться вуличне освітлення, відновлено конкурси-огляди колективів художньої самодіяльності, люди, займаючись тваринництвом, рослинництвом, птахівництвом, овочівництвом забезпечують себе і своїх працівників стабільним доходом. Село відроджується. Новосанжарці і надалі будуть примножувати надбання своїх батьків, звеличувати рідну землю звитяжною працею, дбайливо зберігати національні традиції, збагачувати культурну скарбницю українського народу в ім’я прийдешніх поколінь.
© 2011-2017
Офіційний веб-сайт Новосанжарської районної ради
Телефон: +38(05344) 3-25-30, Телефон/факс: +38(05344) 3-14-09
Розробка і підтримка — Полтава-Інформ
При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на автора є обов’язкове